Дроговиж

Описание

Дроговиж Дроговиж — село в Україні, Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 2103 осіб. Орган місцевого самоврядування - Дроговизька сільська рада. Назва Давня назва Дроговиже походить, напевне, від "дороги вижу", 3 валів городища, як і з замку Тарла добре видно дороги аж до Карпат. Історія Історія села Дроговиж сягає своїми коріннями у сиву давнину. Підтвердженням цього є відкрите у 1975 році під час робіт Львівської археологічної експедиції Інституту суспільних наук палеолітичне поселення на території села . Комплексний аналіз матеріалів знайдених на території даного об'єкту відніс даний пункт до тимчасових мисливських таборів доби пізнього палеоліту . Проте перші документальні відомості про село Дроговиж відносяться до другої половини XIV століття. В даний період у королівському селі Дроговиже був замок, який сторожив кордон Жидачівського князівства. Замок цей було закладено на краю Стружної гори, звідки було видно дністровські переправи і шляхи. З XIX століття вважалося, що назва замку Друга вежа дала назву і селу, що виникло біля його підніжжя -Дроговиже. Але це скоріше не зовсім так. В грамоті короля Казиміра III від 17 червня 1356 року, якою було надане магдебурзьке право місту Львову, серед свідків -шляхтичів Руської землі на першому місці стоїть Волчок з Дроговижа . Волчок з Дроговижа з гербу Корчак належав до впливового галицького боярства, яке в ході війни 1349—1353 рр. зрадило Любарта Гедеміновича і перейшло на сторону польського короля Казиміра III. Під час військових подій 1353, 1366 чи скоріше весною на початку літа 1377 року, Дроговиже було здобуте військом Любарта і зруйноване. Дроговиж, який до цього був, напевне, адміністративним центром і містом, (про що свідчать рештки городища на західному схилі Стружної гори поблизу Львівської дороги) занепав і на старому місці більше не відродився. Село з такою ж назвою виникло на нинішньому місці вже в часи Закліки Тарла (1465—1466 рр.) . Десь близько 1465—1466 року Дроговиже як королівське село, стало центром однойменного староства, тобто було відроджено його адміністративний статус. Перші старости і державці дроговизькі були з родини Закліки Тарла: його син Андрій, підстолій Львівський (1472—1508 рр.), другий син Станіслав, охмістр королеви (1508 по 1515-рр.). Павло Тарло, син Станіслава, львівський войський (1515—1553 рр.) , Микола Тарло, племінник Павла, сандомирський хорунжий і королівський секретар, засновник міста Миколаєва (1553—1571 рр.). його дружина Ядвіга з Жмігроду Тарлова і її зять Ю.Мнішек (1571 −1607 рр.). Далі староством правили королівські підстарости. Найколоритнішою фігурою з них був Микола Контський (1613—1622 рр.). З 1618 року староство вже не здавалось ні в оренду, ні в держання. Старостами були познанський воєвода Ян Осторог (1618 −1622 рр.), його син Микола Осторог, коронний підчаший, один з регіментарів польського війська, розбитого під Пилявцями у 1648 році («латина»), (1622—1651 рр.), наступний син Андрій (1659 −1665 рр.), гусарський полковник і роздільський дідич М. Ф. Ржевуський (бл.1670 — 1687 рр.), його син гетьман великий коронний Станіслав Матеуш (1687—1728 рр.), племінник гетьмана подільський воєвода Михайло Йозеф Миколай Ржевуський (1728—1769 рр.)та син гетьмана Вацлав Ржевуський (1769—1772 рр.). (див Жевуські) Тарли жили постійно в Дроговижі, старости ж, будучи значними політичними діячами, лиш користалися доходами і бували тут дуже рідко, фактично довіряючи управління підстаростам. Серед них був служебник Остророгів Федір Чижинський, батько Степана Чижинського, знаного російського дипломата і культурного діяча. Дроговизька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Ікону Дроговизької Матері Божої дослідники датують ХV-XVI ст. Вона є однією з пам'яток західноукраїнського іконопису - «твір високого письма»,як зазначено у парафіяльній книзі церкви в селі Дроговиж. Перші документаліні відомості про ікону відносяться до 1834 року. Ікона була коронована, зодягне